Ляльковий бал

Збірка майстер-класів, автобіографій, фотографій ляльок. Стосовно придба...

З Днем народження тебе, Україно!

Наша спільна мистецька робота з сестрою з нагоди Дня Незалежності України. Лялька-мотанка "Україна" - #Христина_Семенко. Текст - #Аня_Біленчук.

Зараз їй 29. Вона сильна, вільна і незалежна. Краса її голубих очей нагадує небесну блакить, а золотисте шовкове волосся переливається спілим колоссям пшениці. Раніше, бувало, ще зовсім юною спішить у поле – співає, танцює на радощах, збирає квіти у букет, вплітає в коси ромашки, волошки і червоні маки. Та, що сяє усмішкою, світиться поглядом, випромінює щастя, торкається сонцем і зцілює душу.

Україно моя, рідна, ти досі, як ніколи – прекрасна, відчуваєш свою силу і міць, тільки тобі смутно стає часом. Бо простори, на яких ти розправляла свої вільні плечі поросли бур’янами, полин трава сочиться гіркими сльозами матерів за життя рідних дочок й синів, і червоні маки стікають кров’ю поранених душ. Твоїх дітей, які гідні любові ображають, зневажають, і осуджують, а ти не боїшся невдач, піднімаєш голову та йдеш вперед. Туди, де лунає пісня, де панує правда, торжествує чесність, виборена перемога прийдешнім поколінням.

Я одягаю свою Україну у вінок з польових квітів, синьожовту вишиванку (колір її життя), яскраву плахту традиційно підвязану поясом, і найголовніше – я віддаю своїй країні частинку душі. Свою Україну я плекаю у серці, примножую любов до мистецтва, поважаю і дотримуюсь звичаїв та традицій рідного краю, вірю і маю надію на світле майбутнє на своїй землі.

«Осінь-господиня»

Стоять задумливі сади, десь вчувається тихе відлуння літа, зітхання зажурених трав, і стежина туманних світанків... На моєму подвір’ї – Осінь. То пораєтьсяна на городі, то біжить швиденько в сад, і все так загадково й неповторно. Підкотила лляні рукави сорочки, обтерла спітніле від праці чоло, та раз за разом кидає в фартух: буряк, картоплину, цибулю, моркву – все, що так рясно вродила земля. «Осінь-господиня» зірвала напівзелене павутиння квасолі, заплела собі в коси, і сміється, жартує. А потім – скоріше у сад. Тішиться вона плодами яблунь, груш, рада з того, що має на це право. Насправді всього лиш гостює (хоч як і не любить цього слова), бажає бути господинею, і ніяк інакше. Тому не лінується і сміливо береться до праці. Бо незабаром – її улюблений час, коли так і вправно зможе перевтілитися в іншу: панну неземної краси, володарку золота й багрянцю; покровительку тих, що залюблені в книгу і чай, вечірню тиху атмосферу, й мелодії осінніх крапель дощу. Тоді і сама Осінь одіне своє пальто й капелюх, дістане парасолю та тихо піде, перегортаючи наступну сторінку свого буття.

На хвилину зупиняюся і знову уявлаю: Моя «Осінь» блукає по околицях, вітер одним помахом колихає її малинову плахту, а іншим вміло одягає барвистий кептарик під вишивану сорочку, трепетно сплітає їй вінок із всіх щедрих плодів і обдаровує її гуцульською силянкою. А ще яскравість і сіяння кольорів – осінні переливи й мелодія танцю. Такою я побачила осінь і такою вона з’явилася зараз – моїми руками і моїм серцем, з любов’ю і щирістю, як естетична пам’ятка культури і мистецтва, як символ безперервності круговороту життя.

Лялька-мотанка «Осінь-господиня»:

Христина Семенко

Слова: Аня Біленчук

12 сентября 2020 г.

Протягом 19-30 вересня в приміщенні нашої СвітЛиці проходила Всеукраїнська виставка мотанок "Наша Лялька"

Талановиті майстрині з усієї України надіслали своїх красунь!

Моя лялька "УКРАЇНА" побувала на всеукрваїенській виставці у м. Бровари